Ця виставка стала можливою лише завдяки сміливості тих, хто поділився своїми історіями. Ми вшановуємо всі голоси — від вцілілих у геноциді ромів до сучасної ромської молоді. Хтось говорив відкрито, інші обрали анонімність, але кожне свідчення звучить з однаковою силою. Їхні слова нагадують нам, що пам’ять водночас крихка й незламна, і вона передається крізь покоління як спадок істини.

Ми схиляємо голови перед тими, чиї свідчення дійшли до нас, навіть коли їх самих уже немає поруч. Через свої слова вони залишаються присутніми, закликаючи нас ніколи не забувати. Ми висловлюємо глибоку вдячність Українському центру вивчення історії Голокосту за збереження цих свідчень та за те, що поділилися ними з нами. Їхня робота гарантує, що пам’ять житиме, збережена для майбутніх поколінь. Ми також вдячні ромській молоді, яка, попри всі труднощі війни та вимушеного переміщення, наважилася поділитися власним досвідом. Їхня сила доводить, що пам’ять — це не лише про минуле, але й про стійкість у сьогоденні та надію на майбутнє.

Митцям, які надали цим голосам форми та кольору, — ваші руки перетворили тишу на образ, а пам’ять — на мистецтво. Кожна розписана долоня — це більше, ніж малюнок: це міст між історією та людяністю. Ми дякуємо нашим партнерам та донорам, чия солідарність уможливила цей проєкт. Їхня підтримка доводить, що пам’ять — це не поодинокий акт, а спільна відповідальність.

І наостанок, ми дякуємо кожному відвідувачу сайту та читачу. Взаємодіючи з цими історіями та роботами, ви також стаєте частиною мосту — проносячи пам’ять уперед, протидіючи мовчанню та несправедливості й утверджуючи гідність кожної людської історії.