Українська класична література — це не просто сукупність текстів, це глибока матриця нашої національної ідентичності. Проте справжній вимір міжкультурного діалогу відкривається тоді, коли шедеври письменства перетинають межі інших мовних культур. Ми в ГО «Центр суспільних трансформацій “ТЕНЕТ”» раді поділитися вражаючою новиною з культурного фронту: вперше в історії «Енеїда» Івана Котляревського та «Маруся Чурай» Ліни Костенко були перекладені та видані ромською мовою.

Цей унікальний просвітницький проєкт, реалізований Міжнародною громадською організацією ромів «КЕТАНЕ» за підтримки Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), став якісно новим кроком у побудові єдності українського суспільства. Тираж у 1000 примірників безкоштовно розповсюдять серед публічних бібліотек, освітніх центрів та ромських громадських осередків.

Між бароковим гумором та філософською глибиною

Переклад класики такого рівня вимагав від авторів проєкту — Юрія Іваненка та Миколи Ільїна — лінгвістичної філігранності та глибокого розуміння етнолінгвістичної специфіки.

«Серйозний переклад завжди починається з поваги, — розповідає Юрій Іваненко. — Якщо ти не відчуваєш ритму Ліни Василівни, краще навіть не відкривати книжку. Найбільша складність полягає в тому, що ромська мова за своїм обсягом академічного словника об’єктивно менша за українську. Тому нашим завданням було не просто зробити буквальний переклад, а знайти глибинні концептуальні відповідники».

Натомість робота з «Енеїдою» мала інший характер.
«Котляревський — це ж суцільний ромський темперамент! — зазначає Микола Ільїн. — Його Еней — трохи козак, трохи мандрівник, який постійно шукає свій шлях і не втрачає оптимізму навіть у найскладніших ситуаціях. Тут нам довелося дати трохи ромського колориту та гумору, але, звісно, в межах суворого літературного смаку».

Сервицький діалект як культурний місток

Робота виконувалася сервицьким діалектом — мовним кодом українських ромів (сервів).
«Він має унікальну структуру: з одного боку, збережено давньоіндійський лексичний пласт та традиційну ромську граматику, з іншого — він природно збагатився українськими синтаксичними конструкціями, — пояснює Юрій Іваненко. — Це зробило його ідеальним містком для перекладу української поезії».

Аби передати складні українські метафори Ліни Костенко, автори спиралися на емоційну образотворчість ромської мови.
«Це була справжня академічна ювелірна робота, — зізнається Микола Ільїн. — Те, що українською передається одним складним науковим чи літературознавчим терміном, ромською описується через яскравий образ. Маруся Чурай у нашому перекладі говорить так, що це торкається серця будь-якого рома, але при цьому повністю зберігає ідею та велич оригінального тексту Ліни Костенко».

«Ви знаєте, у ромів є приказка: “За піснею видно, яке в людини серце”. Маруся Чурай для нас — це уособлення самої пісні», — додає Юрій Іваненко.

Ця ініціатива — яскравий доказ того, що ромська мова є повноцінною мовою високої культури. Як підсумовують автори проєкту: «Це наш внесок у спільну українську перемогу на культурному фронті, де кожна спільнота додає свій унікальний голос до загального звучання України».