8 вересня 2016 року Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського долучився до міжнародної академічної мережі Network of Academic Institutions in Romani Studies (далі – NAIRS). Членство в NAIRS має стати важливим кроком на шляху до якісно нового співробітництва між науковими установами на європейському та національного рівні. Мережа, заснована на початку 2016 року, має координувати співпрацю професійної спільноти у широкому академічному полі, втілюючи на практиці різні міждисциплінарні дослідження з ромської тематики. Це стало можливо завдяки участі Тетяни Сторожко, аспірантки інституту, в літній школі Мережі, а також подальшій активній науковій співпраці з її організаторами та учасниками.
Romani studies (ромські студії) – міждисциплінарний напрям в українській та міжнародній соціогуманітаристиці, що об’єднує різні підходи в дослідженні ромської спільноти: гендерні студії, студії памʼяті, дослідження прикордоння, локальну історію, усну історію, етномузикознавство, візуальну антропологію, конфліктологію, студії геноцидів, лінгвістику.
Місія новоствореної мережі полягає у підвищенні обізнаності про характер і значення культурної спадщини ромів і втілення на практиці європейської стратегії про захист та інтеграцію ромської національної меншини, до якої свого часу долучилась і Україна. Основна діяльність мережі NAIRS буде зосереджена на проведенні спільних досліджень, освітніх та докторантських програм, що будуть реалізовуватися в рамках партнерства з університетами та науково-дослідними установами. До планів входить також видавнича діяльність та інші заходи з розповсюдження інформації, такі як конференції, літні школи; підтримка веб-сайту; організація та проведення спільних науково-дослідних проектів, обмін студентами, аспірантами, а також персоналом, наукові візити і викладацьке співробітництво між організаціями-членами мережі.
Наразі розроблено план дій та затверджено бюджет мережі включно до 2018 р. Одним із важливих напрямків діяльності NAIRS є координація наукових проектів молодих дослідників. Для цього заплановано проведення літніх шкіл, що передбачають 3-4-денні зустрічі аспірантів та досвідчених фахівців у галузі ромських студій. Окрім практичних занять та тематичних лекцій програма таких заходів також включатиме презентацію дослідницьких проектів слухачів школи. Для кожного аспіранта буде призначено опонента для коментування представленої роботи.
Перша літня школа NAIRS для аспірантів
Цього року мені пощастила стати учасницею першої літньої школи для аспірантів, які спеціалізуються на ромських студіях. Захід відбувся 22-25 серпня 2016 р. в невеличкому місті Сєнєц в околицях Братислави, Слухачів наступних літніх шкіл 2017-2018 рр. будуть приймати Чехія та Швеція.
Підчас першої неформальної зустрічі учасників літньої школи я мала нагоду поспілкуватись із професором Кіммо Гранквістом (Kimmo Granqvist), який наразі очолює мережу. Професор розповідав про процес підготовки літньої школи, принципи, за якими проходив відбір учасників і лекторів. Замість десяти очікуваних заявок, організатори отримали вісімнадцять. Лише дві з них були відхилені через брак необхідних документів. Запрошуючи викладачів, організатори намагались дотримуватись принципу міждисциплінарності, завдяки чому ми мали змогу поспілкуватися зі спеціалістами з різних галузей.
Під час офіційного відкриття заходу професор Гранквіст розповів про історію створення нової академічної мережі NAIRS, її основні цілі та завдання. На момент проведення літньої школи до складу мережі вже увійшли 22 інституції, серед яких 5 інституцій-співзасновників. Він також поділився планами розвитку мережі NAIRS на найближчі два роки та висловив свої позитивні враження від високого академічного рівня учасників першої школи.
Літня школа для аспірантів була організована за сприяння Інституту етнології в Братиславі, однієї з п’яти установ-засновників мережі NAIRS. У своєму вітальному слові директор Інституту етнології Татьяна Подолінська (Tatiana Podolinská) розповіла учасникам про стан розвитку ромських студій в Словакії. У фокусі досліджень ромська тематика опинилась ще в 90-х роках 20 століття, наразі три дослідники інституту спеціалізуються безпосередньо на ромських студіях, також щороку один-два аспіранти розпочинають свої дослідження в цій галузі. Основним девізом співробітників інституту є «not only doing science for science» – Татьяна Подолінська наголосила, що ромознавчі проекти їхнього закладу в першу чергу покликані принести користь ромським громадам, які вони вивчають.
Цей принцип підтримав у своєму виступі під час першої сесії проф. Хрісто Кючуков (Hristo Kyuchukov): досить часто «ми не думаємо про відповідальність, яку ми маємо перед ромськими спільнотами, які вивчаємо […] Ми також маємо зобов’язання перед громадами, з якими ми працюємо. Ми маємо давати щось цим громадам. Інакше – це було б аморально».
Професор Кючуков поділився з молодими дослідниками кількома уроками, які засвоїв свого часу від своїх наставників Яна Хенкока та Мілени Гюбшманової.
Хрісто Кючуков не єдиний серед визнаних сучасних спеціалістів, які вважають своїм вчителем Яна Хенкока, адже за довгі роки дослідницької практики довкола останнього утворилась наукова школа дослітників з ромських студій. Я. Хенкок – лінгвіст і громадський діяч ромського походження, який розпочав свою наукову діяльність у Великобританії і нині продовжує в США. Вчений зробив вагомий внесок у вивчення ромської мови, дослідження питань походження та ідентичності ромів. Окрім того, ще в 1960-х років Я. Хенкок став активістом у русі за права ромів та боротьбі з дискримінацією.
Правила дослідницької роботи Яна Хенкока:
- проводячи дослідження, завжди вчіться у своїх колег. Не залежно від віку ваших колег, ніколи не поводьтеся так, наче ви – найбільший спеціаліст у своїй галузі;
- будьте чесними. Жодних фальсифікацій, підлаштовування даних, аби довести свої припущення чи теорії.
М. Гюбшманова стала однією з перших дослідниць і правозахисниць ромської спільноти на теренах сучасних Чехії та Словкії. В умовах жорсткої дискримінації, заборони дослідження і популяризації ромської культури і мови їй вдалося виховати не одне покоління спеціалістів з ромських студій та здобути беззаперечний авторитет як в науковому світі так і серед ромских громад. М. Гюбшманова завжди радила дотримуватись наступних принципів:
- перш ніж почати дослідження з ромських студій, ви маєте бути дуже висококваліфікованим спеціалістом з тієї галузі знань, на якій плануєте зосередитись (історія, лінгвістика, етнографія тощо);
- ідучи до ромів, – йдіть до них з повагою. Ніколи не йдіть до ромів, поводячись так, наче ви знаєте про них все. Вчіться слухати ромів і вчитися в них.
Продовжуючи думку М. Гюбшманової, проф. Кючуков запевнив молодих дослідників: «якщо ви отримаєте довіру від ромських громад, будьте певні, що вони завжди вас підтримають.
Ви повинні пам’ятати, що ви збираєтесь робити щось, що справді змінить життя людей і має змінити наше суспільство на більш гуманне, більш чутливе до ромських громад», – такими настановами завершилася перша сесія літньої школи.
Про ромську мову, польові дослідження та особисту відповідальність автора
Програма літньої школи складалася з трьох основних блоків: циклу лекцій, практичних занять-дискусій та презентації і обговорення дисертаційних досліджень учасників.
Лекторій почався з лінгвістичного блоку. Перед лекторами стояло не просте завдання розкрити свою тему для широкої аудиторії, де лише одиниці розумілися на тонкощах науки про мову. Ромська мова – романі –належить до індоарійської гілки індоєвропейських мов. Перші зрушення в її дослідженні відбулися в другій половині 18 ст. У 1782 році вийшла друком знакова публікація німецького лінгвіста Йоганна Рюдігера «Von der Sprache und Herkunft der Zigeuner aus Indien» («Про мову і походження циган з Індії»), в якій він доводив походження романі з давньоіндійської. В результаті тривалих міграцій мова в більшій чи меншій мірі зазнавала впливу оточуючих мов в області лексики, фонетики та синтаксису. Саме цим пояснюється те, що зараз етнічні групи ромів говорять на різних часто абсолютно не схожих діалектах.
Про ромську діалектологію цікаво і доступно розповів Віктор Елшік (Viktor Elšík). Розпочавши пояснення з відмінностей між діалектом і мовою, лектор показав наскільки сильно можуть різнитися між собою різні діалекти ромської мови, пояснив історичне підґрунтя мовних явищ. Наостанок, аби зрозуміти деякі принципи, за якими здійснюється лінгвістичне картографування, учасникам було запропоновано виконати кілька практичних вправ. І хоча Віктор запевнив аудиторію, що завдання будуть не складними, впорались з ними далеко не всі.
Логічним продовженням викладу стала лекція Кіммо Гранквіста на тему «Романі та його граматика». Добре відчутним був багаторічний викладацький досвід професора, який вміло утримував увагу аудиторії, пояснюючи складну термінологію. Лектор розповів аспірантам про історію створення перших ромських граматик. Цікаво було послухати, як відбувались трансформації та запозичення із уже існуючих граматик підчас створення нових. Проф. Гранквіст також звернув увагу слухачів на питання, які були ключовими для авторів граматик ХІХ ст., наочно показав, як виглядали тогочасні граматики ромської мови.
Хоча лектори намагалися максимально полегшити сприйняття теоретичного матеріалу, особисто мені як й іншим аспірантам, які не спеціалізуються на лінгвістиці, чотиригодинна концентрація уваги далася взнаки. Настрій аудиторії чудово відчув наступний викладач – Хрісто Кючуков, тому, розповідаючи про засвоєння ромської мови у дітей, професор відмовився від складних теоретичних викладів. Натомість він зацікавив учасників розповіддю про багаторічний міжнародний проект з дослідження явищ білінгвізму та мультилінгвізму серед ромських дітей в країнах Центральної та Східної Європи, в якому він безпосередньо бере участь. Особисто для мене, як і для багатьох інших учасників ця тема виявилась близькою, оскільки підчас польової роботи мені неодноразово доводилось мати справу з інформантами-білінгвами. Аби слухачі краще зрозуміли стратегії, які у повсякденному житті використовують батьки, навчаючи дітей ромській мові, викладач продемонстрував кілька аудіо- та відеозаписів, зроблених підчас збору матеріалу.
У своїй презентації професор зосередив увагу на інструментарії, який може бути використаний фахівцями із різних галузей для подолання проблеми сегрегації та дискримінації ромських громад, зокрема, дітей, які навчаються в школах. Так, зокрема, великий інтерес серед учасників викликала презентація тестів, розроблених для визначення рівня IQ дітей-мультилінгвів. Професор зауважив, що багаторічна робота та дослідження серед ромських дітей Болгарії, Словакії, Чехії, Швеції та інших країн мають стати відповіддю на расистські публікації деяких сучасних авторів, які в ХХІ сторіччі продовжують доводити, що низький рівень IQ та підвищений відсоток злочинності закладений на генетичному рівні. Лектор запевнив аудиторію, що проігноровані твердження такого роду, в майбутньому можуть зіграти таку ж роль, як і праці Єви Юстин, Роберта Ріттера та інших вчених-ідеологів Третього Рейху, які займалися обґрунтуванням расової теорії.
Для мене та деяких інших учасників, чиї дослідження тісно пов’язані з методологією організації та проведення польових досліджень, зокрема запису і подальшої імплементації інтерв’ю, став другий лекційний день. В цьому блоці спеціалісти з етнології, соціології та культурології розповідали про свій багаторічний досвід роботи з ромськими громадами.
У першій лекції «Лихварство серед словацьких ромів: відносини між кредиторами і позичальниками» Томаш Хрустіч (Tomáš Hrustič) на прикладі маленького ромського поселення на сході Словакії показав як стосунки кредиторів та позичальників впливають на ієрархію відносин всередині громади, а також, яким чином це відбивається на системі цінностей та моделі світосприйняття ромів. Більшості аспірантів під час своїх досліджень доводиться практикувати польову роботу серед ромських громад. Тому розповідь лектора про його досвід налагодження контактів з інформантами, входження в ромське середовище та вивчення мови викликала неабияке зацікавлення у слухачів.
Словацький соціолог Даніель Скобла (Daniel Škobla) у свою чергу розповів про довготривалий проект, метою якого була оцінка результатів фінансованих ЄС ромських проектів у Словаччині. Протягом тривалого часу дослідник займається моніторингом роботи медіаторів, активістів та різноманітних інституцій, які втілюють на місцях проекти, спрямовані на підтримку ромів у Словакії. Аспіранти долучились до обговорення питань як і чому різні проекти, офіційно призначені для підтримки груп рома, відповідають або не відповідають їх проголошеним завданням. Сесія також включала в себе роздуми про соціальні ієрархії та асиметрію влади на місцевому рівні, що визначають вплив на результативність проектів ЄС. Вміння доповідача показати здавалося б тривіальні речі з несподіваного ракурсу, сприяло активній дискусії, що вийшла за межі відведеного часу.
Мартін Фотта (Martin Fotta) з перших хвилин заняття зацікавив слухачів розмаїттям своїх наукових зацікавлень, серед яких усна історія Голокосту, гендерні студії, етнічна економіка, кочові стратегії, конструкції етнічної приналежності та ін. Викладач залучив учасників до обговорення непростої теми «Як писати про насильство». Лектор ґрунтовно підійшов до підготовки воркшопу – за тиждень до початку школи слухачі разом зі списком рекомендованої до прочитання літератури отримали письмове завдання. Молоді дослідники мали описати випадок зі своєї професійної практики, коли їм доводилось стикатися із мовою насилля, дискримінацією чи етнічною нетерпимістю. Для мене ця тема виявилась близькою, оскільки на початкових етапах польової роботи мені неодноразово доводилось натикатись на відмову ромів давати інтерв’ю, що будо пов’язане з їх негативним досвідом спілкування з журналістами. Навіть, коли контакт з інформантами був налагоджений, а перша стаття опублікована, труднощі не завершились, оскільки на сторінці інтернет-видання мій допис про толерантність засипали расистськими коментарями. У цьому контексті корисною для мене стала друга частина завдання, яка чекала на нас підчас сесії. Спираючись на тексти нашого домашнього завдання, ми мали розповісти, чи збираємось колись написати про ці випадки насилля і подумати, які наслідки для громад, які ми вивчаємо можуть мати такі публікації. Питання до обговорення, запропоновані доктором Фоттою, викликали жваві дискусії, де піднімались проблеми професійної етики, моральності. Особливу увагу було приділено питанню відповідальності, про яку автор завжди має пам’ятати, розповідаючи світу історії своїх інформантів. На прикладі власного досвіду польової роботи М. Фотта показав, на скільки важливою є достовірна контекстуалізація описуваних подій. Викладач також дав молодим дослідникам кілька практичних порад ведення польової роботи, які засновувались на його досвіді вивчення ромських громад в Бразилії. Д-р Фотта із німецькою точністю підійшов до відведеного для заняття часу і тримав в тонусі учасників до завершення останнього практичного заняття.
Перші підсумки результатів літньої школи
За словами організаторів, їм було не просто спрогнозувати, на скільки результативним виявиться захід, оскільки проект літньої школи був для них пілотним, а підготовка проходила в дуже стислий термін. Як я вже згадувала, першопочатково очікували не більше 10 заявок, натомість NAIRS об’єднала 16 аспірантів з Великобританії, Естонії, Ісландії, Китаю, Норвегії, Румунії, Сербії, Словаччини, України, Фінляндії та Чехії. Підчас відбору учасників організаторам вдалось досягнути одного із ключових завдань мережі – мультидисциплінарність зацікавлень. Це можна було добре прослідкувати підчас останньої сесії, на якій аспіранти мали презентувати проекти своїх дослідницьких робіт з антропології, етнографії, історії, лінгвістики, медичної антропології, освіти, прикладної етики, соціальної антропології, соціології, філології.
Варто відзначити ще один позитивний момент, що стосується організації заходу. Так в контексті сучасних дискусій, що ведуться довкола критики колоніального, патерналістського підходів до проблем ромської культури, важливим кроком на шляху емансипації дослідницького поля стала присутність як серед викладачів, так і серед слухачів школи представників ромського етносу.
Для мене вагоме практичне значення мало спілкування не лише з викладачами, а й з іншими учасниками школи. Адже аспіранти мали досить різний рівень заглиблення в дослідницьку роботу – хтось тільки затвердив тему і план майбутньої дисертації, а хтось вже готувався до захисту і міг поділитися власним досвідом з колегами, чи зробити конструктивні зауваження.
І звісно, ще одним важливим результатом участі в літній школі стало запрошення голови NAIRS Кіммо Гранквіста для нашого інституту долучитися до складу мережі та участі в подальших проектах спільноти.
