«Центр суспільних трансформацій ТЕНЕТ» цього місяця взяв участь у «Тижні гуманітарних мереж та партнерств 2025» у Женеві. Захід, що відбувся за підтримки Oxfam, об’єднав 25 представників громадського сектору для обговорення критичної ролі жіночих правозахисних організацій (ЖПО) в гуманітарній допомозі.
Голова нашої організації, Тетяна Сторожко, представила унікальний погляд на ситуацію в Україні, поєднуючи досвід активістки та дослідниці ромського громадського руху.
Довгострокова перспектива: плоди минулих інвестицій та майбутні загрози
У своєму виступі Тетяна Сторожко наголосила, що ефективна реакція ромської спільноти на повномасштабне вторгнення стала можливою завдяки багаторічним інвестиціям у розвиток молоді та жінок-лідерок.
«З початком війни ми побачили результати попередньої роботи. Саме завдяки налагодженим контактам ромські мережі змогли організувати евакуацію, створити шелтери та надати термінову допомогу, коли роми стикалися з дискримінацією. Це стало можливим завдяки структурованому підходу до освіти та формування лідерів», — зазначила Тетяна.
Водночас вона звернула увагу на тривожну тенденцію: вихід з України ключових донорів, які підтримували розвиткові проєкти, створює «лакуну» серед нового покоління активістів.
Виклики фінансування: між виживанням та розвитком
Основний блок виступу був присвячений системним бар’єрам у доступі до фінансування, які заважають сталій роботі ЖПО, особливо тих, що працюють з ромськими жінками та молоддю.
Ключові проблеми:
- Короткострокові проєкти: Більшість грантів розраховані на 6–9 місяців, що не дозволяє будувати довгострокові стратегії та виснажує команди.
- Відсутність Core Funding: Брак інституційного фінансування унеможливлює утримання стабільної команди та покриття адміністративних витрат.
- Конкуренція за ресурси: Скорочення фінансування посилить конкуренцію, через що малим локальним організаціям буде складно змагатися з великими гравцями.
Рішення та сміливий крок уперед
Завершуючи виступ, Тетяна Сторожко запропонувала конкретні кроки для міжнародних партнерів та донорів, щоб забезпечити сталість жіночого правозахисного руху в Україні.
Рекомендації:
- Диверсифікувати фінансування: Підтримувати не лише гуманітарну допомогу («тут і зараз»), а й розвиткові проєкти, що дають довгостроковий результат.
- Впроваджувати довші грантові програми: Переходити до багаторічного фінансування.
- Інвестувати в інституційний розвиток (capacity building): Надавати малим організаціям ресурси для навчання та професіоналізації команд.
- Зробити пріоритетом формування нових лідерів, щоб уникнути ще більшої прогалини в майбутньому.
На запитання про один сміливий крок, який потрібно зробити зараз, Тетяна відповіла:
«Ми повинні вимагати та забезпечити довгострокове, гнучке та базове фінансування для жіночих правозахисних організацій, особливо тих, що працюють з маргіналізованими групами. Це дозволить їм будувати сталі операції, розвивати лідерство та зміцнювати свій потенціал».
Свою візію майбутнього для сектору вона описала трьома словами: Сильні, Спроможні, Сталі.
